НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ (90-ті роки ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Автор(и)

  • Олена Квас доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, Львівський національний університет імені Івана Франка (м. Львів, Україна)
  • Валентина Тернопільська доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної освіти та соціальної роботи, Український державний університет імені Михайла Драгоманова (м.Київ, Україна)

DOI:

https://doi.org/10.15330/msuc.2023.29.46-50

Ключові слова:

доброчинність, доброчинна діяльність, аксіологічний вимір, підготовка, педагог, нормативно- правова база, Україна, 90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст

Анотація

Статтю присвячено нормативно-правовому підґрунтю підготовки майбутніх педагогів до доброчинної діяльності в Україні (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Проаналізовано Закон УРСР «Про освіту» (1991), «Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1993), «Національну доктрину розвитку освіти», Закони України («Про професійно-технічну освіту» (2012), «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), «Про повну загальну середню освіту» (2020)), Національну стратегію розвитку системи освіти в Україні на 2012-2021роки, Концепцію розвитку педагогічної освіти (2018), наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про атестацію педагогічних працівників» (2022). Проаналізовано основні положення Педагогічної Конституції Європи (2013), які базуються на вагомих аксіологічних складниках, що пов’язані з орієнтацією освітнього процесу в закладах вищої освіти на досягнення найвищого морально-духовного розвитку та потенційних можливостей особистостей, детерміновані на засвоєння загальнолюдських і національних цінностей; полягають у забезпеченні психолого-педагогічних умов виявлення, розвитку та реалізації пізнавальної самостійності й смисло-творчої самодіяльності особистості, її становленні як творця власного життя, здатного прогностично робити свідомий вибір і відповідати за дії, вчинки, а також адекватно, мобілізовано й компетентно реагувати на зміни, виклики життя та постійно самовдосконалюватися й досягати успіху, а саме: основні педагогічні цінності (толерантність, демократія, миролюбство, екологічна безпека, права людини і солідарність, милосердя і совість, відповідальність); головні завдання підготовки педагога (формування здатності до практичної навчально-виховної діяльності як динамічного поєднання етичних цінностей і когнітивних, метакогнітивних, міжособистісних і практичних умінь та навичок, знань та розуміння); основні компетентності особистості, що окреслені не лише поінформованістю, а й рівнем інтелекту, волі, здібностей, цінностей тощо; головні стратегії успішної діяльності педагога, серед яких: автентичність, своєрідність, візуалізація знань, демократичність, діалогічність, дослідництво, інтегративність, конструктивізм, лідерство, особистісна зорієнтованість, послідовність, рефлективність, здатність до розвитку, соціальна спрямованість, запозичення відповідного досвіду, співробітництво, цілеспрямованість; аксіологічний складник практичної підготовки майбутніх педагогів; академічна мобільність, котра сприяє формуванню кроскультурних цінностей, толерантності та налаштованості на співпрацю.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-11

Як цитувати

Квас, О., & Тернопільська, В. (2023). НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО ДОБРОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ (90-ті роки ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.). Гірська школа Українських Карпат, (29), 46–50. https://doi.org/10.15330/msuc.2023.29.46-50

Номер

Розділ

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ