Лінгвокультурологія: в пошуках нових ідей
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.1.4.35-45Ключові слова:
лінгвокультурологія, текст, дискурс, слово, образ, метафора, символ, концепт, інтертекст, мовна особистістьАнотація
У статті обґрунтовано принципи дослідження тексту з позицій міждисциплінарної
лінгвокультурології. Включення в аналіз сегментів мовного й позамовного культурологічного смислу
передбачає виділення мовно-естетичних утворень з опертям на тріаду ‚мова-культура-особистість‛ на
основі когнітологічних настанов. Художній дискурс включає як складник мовно-культурний шар, що
забезпечує тяглість національно-культурної традиції й передбачає врахування ментально-історичних,
психолінгвістичних, соціолінгвістичних й інших чинників. Система лінгвокультурологчних засобів
(метафоризації, образотворення, словесної символіки, лінгвоконцептуалізації, смислової
конотативності) реалізує свій потенціал у літературних текстах, розглянутих з позицій одержання
мовно-естетичного ефекту. Мовна особистість як узагальнено-поняттєва категорія виявляє свої
національно орієнтовані ознаки в дихотоміях ‚адресант-адресат‛, ‚автор-читач‛, ‚нараторнаратований‛ й знаходить відбиток в індивідуально-авторських ідіолектах.
