Кваліфікація умисних вбивств при конкуренції кримінально-правових норм

Анотація

Враховуючи асоціативність відповідної системи норм, видається, що характер зв’язків між цими нормами може викликати у випадку вчинення відповідного кримінального правопорушення таку нетипову ситуацію правозастосування як конкуренція кримінально-правових норм. Екстраполюючи надбання кримінально-правової доктрини на потреби нашого дослідження, незважаючи на деякі відмінності наведених визначень, конкуренція кримінально-правових норм при кваліфікації умисних вбивств має місце коли: 1) особа вчинила умисне вбивство одного потерпілого, тобто одне вбивство; 2) за ознаками фактичного складу вчиненого діяння, поведінка винної особи підпадає під ознаки декількох, двох або більше юридичних складів вбивств, передбачених у декількох кримінально-правових нормах; 3) ці норми перебувають між собою у такому логіко-юридичному зв’язку, який виключає їх одночасне застосування до конкретного випадку та обумовлює потребу застосування лише однієї з них. У доктрині кримінального права залежно від характеру взаємозв’язку між нормами виділяють три основних види конкуренції кримінально-правових норм: 1) загальної та спеціальної норм; 2) частини і цілого; 3) кількох спеціальних норм між собою. Розв’язання ситуацій конкуренції кримінально-правових норм при кваліфікації умисного вбивства не залежно від виду такої конкуренції тягне за собою застосування лише однієї статті Особливої частини КК України, оскільки вчинене лише одне кримінальне правопорушення. При кваліфікації умисного вбивства правозастосовний орган може зустрітися із типовими видами конкуренції кримінально-правових норм: загальної та спеціальної норми, частини та цілого; кількох спеціальних норм між собою, а також із ускладненими ситуаціями, які обумовлені особливостями конструкції диспозиції кримінально-правових норм. У бідь якому разі варто підкреслити, що ідеальна сукупності кримінальних правопорушень, передбачених конкуруючими кримінально-правовими нормами бути не може. Тому практику судів, які допускають таку сукупність варто визначити як необґрунтовану та не поширювати при кримінально-правовій оцінці умисних посягань на життя іншої людини.