Роль Правового Виховання В Процесі Формування Правової Культури

Анотація

Актуальність теми наукової статті обумовлена змінами, які відбуваються в соціальній, правовій та політико-економічній площині українського суспіль­ства. В даний час, від рівня правового виховання та правової культури населен­ня залежить успіх побудови правової держави в Україні.

Метою статті є теоретичне дослідження ролі правового виховання в процесі формування правової культури.

Категорія «культура» є багатогранним філософським феноменом, який по-різному трактується науковцями, що в свою чергу, стало причиною появи різноманітних визначень поняття «правова культура» в юридичній літературі.

Під правовою культурою в сучасній юридичній науці розуміють прогре­сивно-ціннісну частину правової системи суспільства, яка являє собою синер- гію юридичних цінностей, відображає рівень правового розвитку особистості, забезпечує юридичну комунікативність, впорядкованість та координованість суспільних відносин тощо.

Одним із основних способів формування правової культури громадян є правове виховання. Сьогодні підвищення рівня правової культури і правового виховання населення України - це першочергове завдання суспільства і держа­ви. Фундамент правової культури закладається в сім'ї за допомогою мораль­но-етичного виховання дитини, оскільки повага до прав і свобод іншої людини є, по суті, моральною категорією.

До процесу правового виховання населення мають долучитися науково-пе­дагогічні працівники, юристи, представники засобів масової інформації, творчої інтелігенції. З цією метою, варто було б продумати як і в який спосіб донести знання з теоретичних засад праворозуміння чинного законодавства до населен­ня. Велику увагу правовому вихованню потрібно приділяти у школах, тому ви­вчення правознавства має починатися з ранніх класів та викладатися протягом усього періоду навчання у школі. Одним із видів правового виховання є правова просвіта громадян, головним інструментом забезпечення якої є навчальні закла­ди освіти.

Таким чином, слід підкреслити, що суспільство потребує підсилення ці­леспрямованої діяльності держави щодо передачі юридичного досвіду, систе­матичного впливу на свідомість і поведінку людини з метою формування від­повідних позитивних уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, установок, що забезпечують додержання, виконання і використання юридичних норм.