ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИЙ І РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДКАРПАТТЯ (1826–1939 рр.)

Автор(и)

  • C. Заборняк Жешувський університет
  • Б. Мицкан ДВНЗ “Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника”
  • Т. Мицкан ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”
  • Б. Лісовський ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Ключові слова:

спа-курорти, мінеральні води, рекреація, лікування, оздоровлення

Анотація

Метою дослідження є виявлення особливостей організації і функціонування рекреаційних і
санаторно-курортних об’єктів в Підкарпатті в кінці ХІХ на початку ХХ ст. (1826-1939 рр.). Методи
дослідження. Теоретико-методичну основу дослідження складає сукупність принципів та методів
пізнання, спрямованих на об’єктивне, усебічне дослідження санаторно-курортних і оздоровчо-рекреаційних об’єктів, які включають аналіз та оцінку рекреаційно-оздоровчих ресурсів Підкарпатського реґіону, а також визначення особливостей їх функціонування. Використовувалися історичний, картоґрафічний методи, аналіз статистичних матеріалів, наукових джерел. Результати. У роботі розглядається організація і функціонування оздоровчо-курортних і рекреаційних об’єктів, що сформувалися в Підкарпатті та в гірських районах Станіславівського повіту (Верховинському, Надвірнянському, Долинському, Рожнятівському та Богородчанському районах). Хронологічні межі охоплюють період 1826-1939 рр. Щорічно спа-курорти Підкарпаття відвідували близько ста тисяч осіб з багатьох українських, австро-угорських і польських міст задля рекреації, оздоровлення і лікування різноманітних захворювань (шкірних, гінекологічних, органів травлення, дихання, порушення обміну речовин і навіть психічних розладів). Найпопулярнішими були спа-курорти в Гребенів-Зелемянці, Яремче, Делятині, Буркуті. На території спа-курортів здійснювалося проведення літніх оздоровчих таборів для дітей і юнацтва під час яких відбувалося загартування природніми факторами, фізичний вишкіл, формування навиків поведінки в природньому середовищі. Водночас формувалися відповідні морально-вольові якості. Висновок. В зазначений історичний період (1826–1939 рр.) в гірських районах Підкарпаття розпочалося формування мережі рекреаційних та лікувально-оздоровчих закладів, будівництво вілл, спортивних й розважальних споруд. Основними оздоровчо-лікувальними й рекреаційними засобами були бальнеологічні та фізіотерапевтичні процедури з використанням різних типів мінеральних вод (слабо лужні, лужносолоні з переважанням  бікарбонату натрію, насичені лужно-солоні з переважанням хлориду натрію,
солоні, лужно-солоні, солі, що містять літій, розсіл, що містить йод, вода з лужним болотом, лужнозалізні, гіркі води), масажі, кліматичні фактори, загартування, піші гірські мандрівки, заняття спортом.
Ключові слова: спа-курорти, мінеральні води, рекреація, лікування, оздоровлення.

Посилання

1. Голубчак КТ. Ретроспективний аналіз рекреаційних об’єктів гірської частини Івано-Франківської
області. Сучасні проблеми архітектури і містобудування. 2016; 43(1): 103–114.
2. Депутат М. До питання про історичні особливості освоєння рекреаційно-туристичного потенціалу в
гірських районах Івано-Франківської області. Історія української географії. Всеукраїнський науквотеоретичний часопис. 2012; 26: 35–47.
3. Дмитренко Є, Дмитренко Я. Істричний розвиток рекреаційної інфраструктури українських Карпат.
Матеріали ІХ Всеукраїнської науково-практичної інтернент конференції “Вітчизняна наука на зламі
епох: проблеми та перспективи розвитку: зб. наукових праць. Переяслав-Хмельницький; 2014: 21–29.
4. Klabchuk VM. Resorts of Eastern Galicia before the First World War. Historical and cultural monuments of the Carpathian region and the Carpathians are important objects in the development of tourism: the materials of the Third All-Ukrainian Scientific and Practical Conference; 2015 March 27; Lviv. Lviv: LIET; 2015: 63–70.
5. Czaykowski I. Beskid Wschodni: szlaki turystyczne w dorzeczach Prutu i Czarnej Bystrzycy, Stanisławów
1934, s. 10. Dz. U. z 1928 r. nr 36, poz. 331. (Яремче)
6. Dz. Urz. Min. Spraw. Wew. Z 1928 r. Nr 3, poz. 32.
7. Dz. U. z 1922 nr 31, poz. 254, z dnia 30 kwietnia 1922 r.
8. Dokąd się udać na wypoczynek letni? Do wód? na kuracją?: przewodnik po rodzimych zdrojowiskach,
zakładach kąpielowych i przyrodoleczniczych, latowiskach itp., Wyd. “Hygiena”, Berlin 1911, s. 10.
9. Harasowski A. Delatyn. Miejscowość klimatyczna i kąpielowa w Galicyi, Lwów 1910.
10.Korczyński L. Szkic z rozwoju…, dz. cyt., s. 510.
11.Kondracki J. Wspomnienia z badań geomorfologicznych w Czarnohorze i Karpatach Marmaroskich,
“Wierchy” 1996, passim.
12.Lewicki S., Orłowicz M., Prashil T. Przewodnik…, dz. cyt., s. 43–45.
13.Orłowicz M. Przewodnik po Galicji, Lwów 1914, s. 181.
14. Rokicki C. Przewodnik po uzdrowiskach i letniskach polskich, Warszawa 1928, s. 71.
15.Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. zmieniające ustawę o uzdrowiskach,
Dz. U. z 1928 r. nr 36, poz. 331.
16.Wajgiel L. O Burkucie i jeziorach czarnohorskich, [w:] Pamiętnik Towarzystwa Tatrzńskiego t. V, 1880 bpn.
17.Zdrojowiska i Uzdrowiska Polskie: przewodnik ilustrowany, Komitet Redakcyjny, Warszawa 1925, s. 64.
18.Czaykowski I. Beskid Wschodni: szlaki turystyczne w dorzeczach Prutu i Czarnej Bystrzycy, Stanisławów
1934, s. 10. Dz. U. z 1928 r. nr 36, poz. 331. (Яремче)
19.Dz. Urz. Min. Spraw. Wew. Z 1928 r. Nr 3, poz. 32.
20.Dz. U. z 1922 nr 31, poz. 254, z dnia 30 kwietnia 1922 r.
21.Dokąd się udać na wypoczynek letni? Do wód? na kuracją?: przewodnik po rodzimych zdrojowiskach,
zakładach kąpielowych i przyrodoleczniczych, latowiskach itp., Wyd. “Hygiena”, Berlin 1911, s. 10.
22.Harasowski A. Delatyn. Miejscowość klimatyczna i kąpielowa w Galicyi, Lwów 1910.
23.Korczyński L. Szkic z rozwoju…, dz. cyt., s. 510.
24.Kondracki J. Wspomnienia z badań geomorfologicznych w Czarnohorze i Karpatach Marmaroskich,
“Wierchy” 1996, passim.
25.Lewicki S., Orłowicz M., Prashil T. Przewodnik…, dz. cyt., s. 43–45.
26.Orłowicz M. Przewodnik po Galicji, Lwów 1914, s. 181.
27. Rokicki C. Przewodnik po uzdrowiskach i letniskach polskich, Warszawa 1928, s. 71.
28.Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 22 marca 1928 r. zmieniające ustawę o uzdrowiskach,
Dz. U. z 1928 r. nr 36, poz. 331.
29.Wajgiel L. O Burkucie i jeziorach czarnohorskich, [w:] Pamiętnik Towarzystwa Tatrzńskiego t. V, 1880 bpn.
30.Zdrojowiska i Uzdrowiska Polskie: przewodnik ilustrowany, Komitet Redakcyjny, Warszawa 1925, s. 64.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-01-13

Номер

Розділ

Articles